Питання та відповіді

Інститут Уповноваженого у справах дітей засновано Законом №176/2015 зб. про Уповноваженого у справах дітей та Уповноваженого у справах осіб з інвалідністю. Цей закон надав йому незалежний мандат, який визначено в § 2 абз. 2 закону, згідно з яким Уповноважений у справах дітей є незалежним органом, який виконує свої функції окремо від інших органів, при цьому кожен має право звертатися до Уповноваженого у справах дітей з питань порушення прав дитини або загрози правам дитини.

Окрім цього, Уповноважений у справах дітей стежить за дотриманням прав дитини, зокрема шляхом проведення незалежного розслідування виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних договорів, яких Словацька Республіка зобов’язана дотримуватися, а також шляхом проведення досліджень та опитувань для моніторингу стану та розвитку у сфері прав дитини.

Дитина має право звернутися до Уповноваженого навіть без відома батьків. У законі №176/2015 зб. про Уповноваженого у справах дітей та Уповноваженого у справах людей з інвалідністю та про внесення змін і доповнень до деяких законів (далі – Закон), у § 2 абз. 4 передбачено: Дитина має право звернутися до Уповноваженого у справах дітей безпосередньо або через іншу особу навіть без відома батьків, опікуна, піклувальника чи іншої особи, якій дитина довірена на опіку.

Уповноважений у справах дітей має право розмовляти з дитиною навіть без присутності третіх осіб, якщо вона перебуває в місці затримання, позбавлення волі, лікування чи захисного виховання, або в місці, де здійснюється інституційний догляд, виховні заходи або проводяться попередні заходи (на даний час це екстрений захід). Ці повноваження Уповноваженого у справах дітей передбачено у § 4 абз. 2 пункт б) Закону.

Дитина, як і дорослий, має право вільно висловлювати свою думку та волю. Такий підхід слід належним чином виконувати з огляду на інтелектуальну зрілість дитини. Однак волевиявлення дитини необхідно тлумачити в контексті найкращих інтересів дитини. Не завжди діє правило, що висловлювання дитини відповідають її інтересам. Особливо це стосується заяв неповнолітніх. Бувають випадки, коли дитина піддається впливу одного з батьків (особливо це стосується дітей молодшого віку). У цьому випадку суд має дуже делікатно розглядати волевиявлення та думку дитини. Для досягнення цієї мети може бути використано слухання дитини на суді відповідно до §38 Цивільного безспірного порядку (ЦБП) і, якщо необхідно, введення експертних свідчень.

Батьківські права та обовʼязки мають обоє батьків. При їх виконанні вони зобов’язані захищати інтереси малолітньої дитини. Батьки неповнолітньої дитини, які не проживають разом, можуть у будь-який час домовитися про зміну своїх батьківських прав та обов’язків. Якщо вони не погоджуються, суд може внести зміни до виконання їхніх батьківських прав та обов’язків. У разі необхідності невідкладних змін до переліку батьківських прав та обов’язків суд може тимчасово змінити їх у невідкладному порядку. Така форма «тимчасових» поправок діятиме доти, доки компетентний суд не винесе остаточного рішення з даного питання.

Відповідно до § 324 абз. 1 ЦБП до початку провадження у справі, під час провадження у справі та після його закінчення за клопотанням суд може вжити невідкладних заходів.

Відповідно до § 325 абз. 1 ЦБП суд може призначити невідкладні заходи, якщо необхідно негайно змінити відносини.

Відповідно до § 367 абз. 1 ЦБП суд може в якості невідкладних заходів постановити особі, при якій перебуває неповнолітній, передати його під опіку особи, визначеної судом, або під почергову опіку. 

Виходячи з вищевикладеного, слід зазначити, що основним критерієм для призначення невідкладних заходів є необхідність невідкладного коригування умов життя дитини. Як приклад необхідності негайного коригування умов можна навести загрозу життю та здоров’ю дитини. Ми можемо скористатися цим порядком також і у випадку, якщо один із батьків не має постійного контакту з дитиною.

У цьому питанні спочатку слід дослідити причину відмови дитини від батьків. Причин може бути багато. У разі серйозних причин, якими можуть бути, наприклад, травматичний досвід дитини, отриманий від одного з батьків (наприклад, насильство в сім’ї) або погане здоров’я дитини, спричинене таким досвідом, дитині необхідно перш за все дати час для відновлення свого здоров’я, щоб уникнути постійних наслідків. У випадку, якщо причиною відмови дитини від батьків є недостатня та неадекватна підготовка (наприклад, відсутня позитивна мотивація дитини), слід розглянути правові кроки для відновлення стосунків між батьками та дітьми. У такому випадку можна розглянути можливість подання звернення щодо налагодження контакту між дитиною та батьком через відповідно акредитовану установу у сфері дитячої психології (допоміжний контакт).

У разі булінгу та психологічного насильства в школі, спочатку зверніться до класного керівника вашої дитини. Якщо знущання продовжується, зверніться до директора школи. Якщо й це не допоможе, зверніться до державної шкільної інспекції з проханням провести розслідування. Більше інформації можна знайти тут.

У випадку злочину знущання над близькою та довіреною особою згідно з положеннями § 208 Кримінального кодексу №300/2005 зб. з внесеними змінами, вам необхідно звернутися до правоохоронних органів або відповідного місцевого районного управління поліції. Тобто до районного управління поліції, де сталося чи відбувається знущання над близькою та довіреною особою.

У цьому випадку рекомендуємо особам, які взяли дітей під опіку від батьків, звернутися до найближчого відділу соціальної служби праці та сім’ї (контакти доступні на сайті https://www.upsvr.gov.sk/), в якому їм дадуть консультацію, або ж допоможуть написати заяву до суду про призначення опікуна – якщо такі діти не перебувають на нашій території із законним представником, необхідно вирішити питання їх перебування в Словацькій Республіці (в тому числі з причин, наприклад, надання медичної допомоги чи освіти) і, не в останню чергу, питання відповідальності за задоволення потреб дитини.

У цьому випадку Словацька Республіка встановила стандартну процедуру, яка випливає з чинного словацького та європейського законодавства. Орган соціально-правового захисту дітей та соціальної опіки, який дізнався про таку дитину (від прикордонної та міграційної поліції), зобов’язаний негайно: 

• подати до суду звернення про застосування невідкладного заходу, 
• забезпечити задоволення основних життєвих потреб дитини та 
• забезпечити її прийом до Центру для дітей та сім’ї. 

В актуальній ситуації Центр праці, соціальних питань та сім’ї підготував відповідні місця для дітей та сімей, які опікуватимуться неповнолітніми без супроводу батьків. В Центрах для дітей та сім’ї були створені відповідні місця для неповнолітніх без супроводу батьків, тобто для неповнолітніх з України, які опинилися на території Словацької Республіки без законного представника або іншої особи, якій вони можуть бути довірені судом. Дітям надається комплексний догляд, що включає психологічну допомогу, оздоровлення, допомогу в налагодженні зв’язку з батьками / сім'єю / близькими людьми.

Важлива інформація: у Словацькій Республіці не можна довірити дитину, позбавлену батьківської опіки, в сім’ю без рішення суду та попередньої перевірки умов догляду за дитиною. В найкращих інтересах дитини та з метою уникнення суперечливих ситуацій чи ситуацій, які загрожують дітям, а також намагаючись запобігти подальшій травматизації дітей, недоцільно займатися наданням допомоги дітям шляхом довірення їх (до того ж тимчасово) стороннім, які не є членами сім’ї або близькими людьми. Ми високо цінуємо будь-які такі зусилля, але ми рекомендуємо людям, які хочуть допомогти найбільш незахищеним у цій складній ситуації – дітям, інші форми допомоги, такі як волонтерство, збори тощо.